збурити
Смотреть что такое "збурити" в других словарях:
збурити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
збурити — розорити, зруйнувати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
збурити — бурю, риш, Ол. Зруйнувати; скуйовдити волосся … Словник лемківскої говірки
збурений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до збурити. 2) у знач. прикм. Який перебуває в неспокійному стані … Український тлумачний словник
збурення — я, с. 1) Дія і стан за знач. збурити і збуритися. 2) фіз. Різке порушення відносно спокійного стану в окремих ділянках атмосфери. Збурення в іоносфері Землі. 3) астр. Відхилення руху небесного тіла від своєї траєкторії під дією притягання іншого… … Український тлумачний словник
перебушувати — у/ю, у/єш, док. 1) неперех. Перестати бушувати; відбушувати. 2) перех. Збурити, розбурхати всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
схвилювати — ю/ю, ю/єш, док., схвильо/вувати, ую, уєш, недок., перех. 1) Надати коливального руху, викликати хвилі, збурити поверхню рідини. 2) Вивести з душевної рівноваги, викликати тривогу, занепокоєння, хвилювання … Український тлумачний словник
підбурювати — підбурити (спонукати когось до певних дій, учинків, перев. недозволених, злочинних тощо), збурювати, збурити, підбивати, підбити, підводити, підвести, провокувати, направляти, направити, під юджувати, під юдити, інспірувати; цькувати,… … Словник синонімів української мови
зворохобити — дієслово доконаного виду розхвилювати; збурити діал … Орфографічний словник української мови
зворухобити — дієслово доконаного виду розхвилювати; збурити діал … Орфографічний словник української мови
